He was trapped — by the darkness of the corridor, the shattered lights, and the weight of his obligations. Promises that gave him no rest.
She waited patiently for an answer. The questions hung in the air, absorbed by the darkness, never finding a reply.

"This is for protection. For them. Or maybe… for myself.
I… I couldn’t do it any other way. I promised to do everything I could. And when the chance came — I took it.
I’ll show you my true self. But please, don’t run. Don’t be afraid."

Він був затиснутий темрявою коридору, розбитими світильниками та зобов’язаннями. Обіцянками, що не давали спокою. Вона терпляче чекала відповіді — всі питання зависали у повітрі й розчинялися в темряві, так і не знайшовши відповіді.

— Це для захисту. Це заради них. А може, заради себе.
Я… я не міг інакше. Я обіцяв робити все можливе. І коли з’явилася така можливість — я погодився.
Я покажу себе справжнього. Але не тікай, будь ласка. Не лякайся